Вівторок, 22.08.2017, 08:30
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | методика навчання природознавства | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Форма входу
Пошук
Календар
«  Серпень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Архів записів
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Природа
Засоби навчання природознавства. План. 1. Поняття про засоби наочності та їх класифікацію. 2. Натуральні наочні посібники, методика їх використання. 3. Образотворчі, аудіовізуальні засоби наочності та методика їх використання. 4. Моделі як засоби наочності. Література: Т.Байбара «Методика навчання природознавства», Пакулова «Методика преподавания природоведения», Нарочна «Методика викладання природознавства». Завдання для самостійної роботи. Скласти схему класифікації засобів наочності. Опрацювати текст підручника. План. Загальні вимоги до методики використання засобів наочності. Засоби наочності служать для організації навчально-пізнавальної діяльності шко¬лярів. Вона буває репродуктивна і творча. Репродуктивна передбачає використання за¬собів наочності як джерела готової інформації, що здобувається учнями відомими їм способами діяльності під безпо¬середнім або опосередкованим керівництвом учителя. У процесі творчої діяльності засоби наочності застосовуються під час пошуку способів розв'язання проблеми і як джерело нових знань. Міра самостійності дітей при розв'язанні проблеми може бути частково пошуковою (евристич¬ною) та пошуковою (дослідницькою), що залежить від загальної і ло¬кальної готовності дітей до творчої діяльності. Фор¬ми поєднання слова і наочності визначаються конкретними дидактични¬ми задачами, підзадачами та пізнавальними можливостями дітей. Якщо засоби наочності виступають джерелом знань і діти самостійно здобува¬ють знання, працюючи з об'єктом чи його матеріалізованою формою, то слово учителя спонукає до виконання необхідних дій із засобами наоч¬ності та до повідомлення учнями результатів своїх дій. Коли інформація надходить від учителя, засоби наочності застосовуються для ілюстрації, конкретизації або підтвердження окремих положень розповіді, їх пояс¬нення. Під час встановлення внутрішньопоняттєвих чи міжпоняттєвих зв'язків засоби наочності служать основою для осмислення їх суті. У таких ситуаціях учитель керує розумовою діяльністю школярів. Крім цього, наочні посібники використовуються в різних видах діяльності для оволодіння учнями новими діями в матеріальній (матеріалізованій) формі. Із засобами наочності організовується фронтальна, групова (парами) та індивідуальна діяльність школярів. Під час фронтальної роботи засіб наочності демонструється перед класом. Важливо, щоб він мав такі розміри, які дозволяли б кожному учневі добре його бачити, був добре освітлений, щоб можна було розрізняти його частини, колір, мав есте¬тичний вигляд. Парами або індивідуально діти працюють із роздавальним ма¬теріалом: гербарними зразками, невеличкими колекціями, картками, фотографіями, малюнками. Зображені об'єкти повинні бути чіткі і відповідних розмірів. Засоби наочності на уроках не слід перетворювати у самоціль. Вони повинні сприяти ефективному навчанню молодших школярів, бо невміло використані засоби наочності негативно впливають і відволікають дітей від цілеспрямованої роботи. Успіх застосування наочних посібників залежить насамперед від їх обґрунтованого вибору у кожній конкретній ситуації. Вибір визначається: а) змістом і обсягом елемента кожної логічно завершеної частини змісту навчального предмета, зокрема необхідною для його формування чуттєвою основою; б) конкретними дидактичними задачами і підзадачами, які розв'язу¬ються на кожному етапі процесу навчання; в)рівнем опорних знань, умінь і навичок, чуттєвим досвідом дітей у конкретній навчально-пізнавальній ситуації; г) об'єктивними умовами (пора року, місцеві умови і т. ін.), в яких реалізується процес навчання; Отже, враховуючи вищезгадані фактори, учитель визначає за змістом теми конкретні реальні об'єкти, вибирає засоби наочності та способи діяльності (спостереження, досвід, практична робота) з ними. Якщо об'єкти знайомі дітям, то засоби наочності використовують для актуалізації опорних знань. Проілюструємо зазначені положення фрагментом уроку за темою «Мішані ліси» (4 (3) клас). Вивчається логічно завершена частина змісту теми: рослинний світ зони мішаних лісів. Оскільки в зоні мішаних лісів гарні природні умови — багато тепла і вологи,— то на цій території багатий рослинний світ. Чи ж справді це так? Пригадайте, скільки ярусів має ліс. (Як основа для згадування вико¬ристовується картина лісу чи схема ярусів лісу). Назвіть яруси лісу. Які дерева, кущі, трав'янисті рослини ростуть у зоні мішаних лісів? (Негайна відповідь не вимагається). Демонструються малюнки листяних дерев. Якщо діти знають ці дере¬ва, то називають їх самостійно. Якщо дерева невідомі — їх називає учи¬тель. На запитання про особливості конкретних видів дерев діти відповідають, пригадуючи відомі їм знання, на основі наочних посібників і використовуючи їх, як джерело нових знань. Невідомі факти також повідомляє вчитель, звертає увагу на красу природних об'єктів, їх зна¬чення, охорону. Наприклад, як називається дерево? (Береза). За якими ознаками ви її впізнали? Зверніть увагу на її стрункий стовбур, на гілки, що звисають донизу. Березу порівнюють із дівчиною, а на Україні — з У яку пору зацвітають ці рослини? У цей період дерева і кущі стоять зеленими. Сонячні промені майже не проникають крізь листя, у лісі мало світла й прохолодно. Тому рослини ростуть на галявинах). — Пригадайте умови життя рослин. (Без світла й тепла рослини не ростуть і не розвиваються). Назвіть трав'янисті рослини мішаного лісу. — Отже, які три групи рослин ростуть у мішаному лісі? (Ви перекона¬лися, що рослинний світ зони мішаних лісів багатий. У ній ростуть різноманітні хвойні та листяні дерева, кущі, трав'янисті рослини). Чому у зоні мішаних лісів багатий рослинний світ? Це запитання спонукає школярів до осмислення залежності між жи¬вою і неживою природою (температура повітря у різні пори року, кількість опадів) і різноманітністю рослинного світу. Учитель повинен пам'ятати про інші, не менш важливі, загальні ви¬моги до використання засобів наочності. Серед них: 1. зміст засобу наочності повинен відповідати освітній, розвивальній та виховній цілям. В засобах наочності не повинно бути нічого зайвого, що відволікало б увагу дітей від необхідного; 2. усі засоби наочності демонструються під час уроку тільки в момент необхідності, а не раніше. Після цього вони можуть залишатися на вид¬них місцях, але у тій послідовності, у якій вивчалися. Надалі вони вико¬ристовуватимуться для розв'язання інших дидактичних задач і підзадач: усвідомлення, осмислення, систематизація, узагальнення, запам'ятову¬вання, закріплення і т. ін.; 3. якщо засіб наочності не відповідає поставленим цілям і задачам, то на уроці краще ним не користуватися. НАТУРАЛЬНІ ЗАСОБИ НАОЧНОСТІ Ця група об'єднує об'єкти неживої і живої природи. До натуральних об'єктів неживої природи, які вивчаються за програ¬мою з природознавства, належать: грунти (чорнозем, глинистий, піщаний), корисні копалини (торф, кам'яне вугілля, нафта, граніт, вап¬няк, пісок, глина, залізна руда, мідна руда). Вони оформляються в тема¬тичні колекції: «Види ґрунтів», «Горючі корисні копалини», «Руди», «Будівельні корисні копалини». Цих колекцій потрібно стільки, щоб вис¬тачило для роботи учнів парами під час засвоєння змісту відповідних тем. Також потрібно мати кілька таких колекцій без підписів. їх викори¬стовують для розпізнавання окремих видів корисних копалин і грунтів. У класі обов'язково повинна бути необхідна кількість окремих зразків названих об'єктів для проведення індивідуальних практичних робіт і дослідів. Натуральні об'єкти живої природи використовуються у процесі на¬вчання як у живому, так і у фіксованому вигляді. Живі рослини і тварини — це група натуральних об'єктів, які дозво¬ляють отримувати учням найбільш повні і конкретні знання про живу природу. Частина їх збирається (у відповідні пори року) на навчально-дослідній ділянці для одноразового використання. Великі можливості мають кімнатні рослини, якщо вони підібрані відповідно до програми з природознавства. За ними проводяться спосте¬реження і виконуються досліди протягом усього навчального року. До натуральних фіксованих засобів навчання належать: гербарії, ко¬лекції, вологі препарати. Гербарії — це засушені рослини або їх ча¬стини, які прикріплені до цупкого паперу. Гербарії Для кращого зберігання гербарний зразок зверху накривається тонким папером. На ньому обов'язково повинна бути назва рос¬лини. Гербарії можуть бути систематичними і морфологічними. Систематичний гербарій містить різні види рослин, які об'єднані в одну групу за певною істотною ознакою. Рослини у таких гербаріях по¬винні засушуватися з усіма органами. Бажано, щоб на рослині або біля неї знаходились квітка чи суцвіття, плоди і насіння, яке може бути прикріплене у поліетиленовому пакетику. Для вивчення природознавства у початкових класах обов'язковими є такі систематичні гербарії: 1. трав'янисті рослини хвойного лісу («Хвойні ліси»); 2. трав'янисті рослини листяного лісу («Листяні ліси»); 3. рослини луків («Луки»); 4. бур'яни поля («Бур'яни поля»); 5. зернові рослини («Зернові рослини»); 6. технічні рослини («Технічні рослини»); 7. трав'янисті рослини степу («Зона степів»); 8. трав'янисті рослини гір («Карпати», «Кримські гори»). У морфологічному гербарії представлені різні органи рослин, їх ви¬дозміни у зв'язку з різними умовами існування, особливості будови і т. ін. Для початкових класів — це частини органів рослин, які самі не можуть бути гербарними зразками. Наприклад, гілочки з листям дерев, кущів різних природних зон. Під час роботи з гербарним матеріалом необхідно враховувати те, що він дає далеко не повне уявлення про натуральний об'єкт. Якщо рослина представлена повністю, діти можуть визначити її розміри, назвати орга¬ни, виявити їх особливості. У той же час уявлення про рослину в цілому буде відносним, оскільки учням важко визначити її колір, деякі особли¬вості. Тому доцільно використовувати гербарії у комплексі з іншими засобами наочності, які компенсують зазначені недоліки. Наприклад, образними, аудіовізуальними. Морфологічний гербарій ніколи не використовується самостійно для формування уявлення про рослину. Він може бути використаний для розширення вже сформованого уявлення, зокрема для виявлення особ¬ливостей органів, їх форми, розмірів і т. ін. Як правило, на всіх етапах уроку гербарій використовується як розда¬вальний матеріал. Гербарний аркуш має невеликий розмір, тому під час демонстрації вже із-за другої парти школярі погано розрізняють деталі рослини. Якщо виникає необхідність продемонструвати єдиний екземп¬ляр, то учитель повинен пронести поміж рядами або передати на парти, щоб діти роздивилися його зблизька. Такою роботою не можна захоплю¬ватися, вона забирає багато часу, якоюсь мірою дезорганізує клас, а користі приносить не так багато. Учні не встигають добре роздивитися об'єкт. Гербарій виступає основним або додатковим джерелом нової інформації при засвоєнні і, як основа для її актуалізації у процесі закріплення, систематизації і перевірки засвоєних знань і умінь. Він може бути використаний для виконання практичних забезпечують завдань у процесі застосування засвоєних знань та формування умінь. До таких завдань належать: — Серед гербарних зразків виберіть трав'янисті рослини степу. Роз¬кажіть, які пристосування мають ці рослини до умов життя у степу. — Серед гербарних зразків виберіть ранньоквітучі рослини. Назвіть їх. Розкажіть, за якими ознаками їх можна розпізнати. — Розгляньте гербарій. Розділіть рослини на групи. Назвіть їх. — За гербарними зразками порівняйте між собою такі рослини ... Ви¬значте їх подібні ознаки. — Користуючись гербарним зразком, опишіть зовнішній вигляд рос¬лини. Пригадайте, у якій послідовності описується рослина. Колекції Колекції — це зібрання однорідних об'єктів, які мають спільні ознаки. Для ко¬лекцій підбираються невеличкі за розмірами об'єкти, але в яких добре розрізняються всі частини. У початкових класах використову¬ються колекції: плодів і насіння різних рослин («Дерева, кущі, трави. Розповсюдження плодів і насіння»); шкідливих комах («Комахи»); цикл розвитку білана капустяного («Комахи»), Колекції застосовуються як роздавальний матеріал з різними дидак¬тичними цілями на всіх етапах уроку. Матеріал для колекцій в основному збирається учнями на уроках-ек-скурсіях, позаурочних прогулянках, а виготовляється під керівництвом учителя на уроках трудового навчання, на заняттях гуртка юних нату¬ралістів і вдома, разом з батьками. Вологі препарати — це природні об'єкти, які законсервовані у спирті або концентрованому розчині солі. У курсі природознавства застосову¬ються вологі препарати циклу розвитку риб, деяких комах, наприклад, бабки, а також окремих органів рослин, великих квіток, плодів і коре¬неплодів. Вологі препарати різних тварин (земноводних, птахів і т. ін.) та опу¬дала у початкових класах бажано не використовувати. Це пояснюється природоохоронними цілями навчального предмета, необхідністю вихо¬вання гуманного ставлення до всього живого. Образотворчі засоби наочності. Вони найпоширеніші і доступніші серед інших. Образотворчі засоби поділяються на об'ємні і плоскі. До об'ємних належать муляжі. Муляжі — це точна копія натурального об'єкта, в якій відображаються не тільки основні (колір, форма, розміри), але й другорядні, незначні, зовнішні ознаки. На уроках природознавства використовуються муляжі плодів, коренеплодів, зокрема, овочів, фруктів, технічних рослин. Вони виготовляються фабричним способом із парафіну і пластмаси. Самостійно вчитель може їх зробити із пап'є-маше. Муляжі використовуються як джерело знань, засіб ілюстрації, основа для згадування і запам'ятовування, матеріал для виконання практичних завдань на різних етапах уроку. Вони також поєднуються з гербарними зразками, малюнками з метою своєї деталізації та уточнення, створення у дітей просторового уявлення про окремі частини об'єкта чи об'єкт у цілому. Наприклад, на уроці за темою «Овочеві рослини» (3(2) клас) муляжі використовуються для актуалізації знань про види овочів і для конкретизації понять: «однорічні рослини», «дворічні рослини»; для фор¬мування уміння розрізняти плоди однорічних і дворічних рослин. До плоских образотворчих засобів наочності належать: навчальні картини, таблиці, фотографії. У процесі навчання природознавства за¬стосовуються сюжетні картини, які спеці¬ально створені до окремих тем, та репро¬дукції художніх полотен. Особливість кар¬тин, яка сприяє їх використанню, полягає в тому, що на передньому плані чітко, концентровано зображаються ос¬новні ознаки предметів і явищ. Це дозволяє дітям легко відрізняти основ¬не від другорядного, істотне від неістотного. Важливою перевагою картин є їхня велика інформативність. Вона досягається через художнє зобра¬ження об'єктів, відсутність на них незначних деталей, які відволікають увагу дітей. Перелічені якості цього виду засобів наочності дозволяють на відносно тривалий час зосередити увагу дітей на характерних ознаках об'єктів, які вивчаються на уроці. Крім того, навчальні картини є своєрідними художніми творами і мають емоційний вплив. Позитивні емоції підсилюють гостроту сприймання, яскравість і чіткість образів та уявлень, які створюються у свідомості школярів. Учитель повинен навчити дітей працювати з картиною: описувати об'єкти, які на ній зображені, відповідно до поставлених цілей; порівнювати їх між собою та з власними спостереженнями; встановлюва¬ти зв'язки між об'єктами, складати тематичну розповідь за картиною. Навчальні картини Картини використовуються демонстраційно на всіх етапах уроку для розв'язання різних дидактичних задач. Робота за ними поєднується з роботою за гербарними зразками, колекціями, фрагментарними малюн¬ками, які розширюють, конкретизують, уточнюють знання дітей. (На¬приклад, за гербарними зразками знайдіть ранньоквітучі рослини степу, які ви розглянули на картині, порівняйте їх між собою. Чим вони відрізняються?) Картина дає змогу створити просторове уявлення про об'єкти та їхнє місце у природі, побачити зовнішні взаємозв'язки між елементами при¬роди. Наприклад, розглядаючи тварин степу (картина «Степ»), діти опи¬сують зовнішній вигляд тварин, вказують на величину і приходять до висновку, що більшість із них невеликі, мають жовто-коричневий колір. Вони порівнюють їх із тваринами мішаного лісу. Виникає запитання: «Чому у степу більшість тварин невеликі за розмірами і мають жовто-ко¬ричневий колір?» Учитель керує встановленням залежності між умовами існування і зовнішнім виглядом тварин. Він пропонує ще раз роздивити¬ся рослини, які ростуть у степу, звернути увагу на колір, висоту і по¬міркувати, чи змогли б сховатися серед таких рослин великі тварини? Чи змогли б вони знайти собі достатню кількість корму, збудувати житло? Навчальні таблиці Це засоби наочності, на яких інформація про цілісні об'єкти природи або їх частини подається у певній логічній послідовності з допомогою фрагментарних малюнків, текстів, цифрової інформації. Навчальні таблиці класифікуються за різними ознаками. За формою передачі інформації вони бувають: художньо оформлені, цифрові, графічні, текстові і комбіновані. На останніх поєднується цифровий, тек¬стовий або графічний матеріали з сюжетними чи фрагментарними ма¬люнками. За змістом і дидактичною метою вони поділяються на: порівняльні, інструктивні, запитальні, контрольні, довідкові. Зміст таблиць показує їхнє головне призначення у процесі навчання. Одні з них використовуються для здобуття нових знань, інші — як дже¬рело додаткової інформації для уточнення, розширення засвоєних знань, як основа встановлення зв'язків і залежностей, як матеріал для ор¬ганізації практичних робіт, виконання вправ. Серед таблиць виділяються ті, які використовуються постійно і епізодично, за необхідністю. До першої групи належать інструктивні та довідкові таблиці. Наприклад, «Ознаки зернових рослин», «Властивості горючих корисних копалин», «План опису рослини (птаха, звіра)», а також таблиці з алгоритмами загальнонавчальних дій, інструкціями до виконання практичних робіт, дослідів, спостережень і т. ін. Іншу — скла¬дають художні або комбіновані таблиці до окремих тем навчального змісту. Зокрема, «Зимуючі птахи», «Перелітні птахи», «Листяні дерева», «Органи травлення людини», «Скелет людини» і т. ін. АУДІОВІЗУАЛЬНІ ЗАСОБИ НАОЧНОСТІ Цю групу складають динамічні (кінофільми, телепередачі, грамзаписи, магнітофонні записи) і статичні (діафільми, діапозитиви, транспаранти до кодоскопа) засоби наочності. Необхідність їхнього використання, а саме динамічних засобів наочності, пояснюється тим, що завдяки їм молодші школярі можуть сприймати: — об'єкти і явища, які відсутні у тій місцевості, де живуть діти; — процеси і явища в їх розвитку, які безпосередньо органами чуттів можуть сприйматися у природі (наприклад, розпускання бруньок, розвиток жаби з ікринок і т. ін.); — об'єкти і явища, які вимагають для спостережень тривалого і або спеціальних умов (наприклад, життя водойм: їхній рослинний і тваринний світ і т. ін.); — виробничий процес, послідовність здійснення його етапів (наприклад, добування кам'яного вугілля та інших корисних копалин); — явища або процеси, які відбувалися у природі раніше і більш повторюються. Ефективність використання аудіовізуальних засобів у процесі навчання природознавства зумовлена насамперед загальними дидактичними вимогами, які необхідно враховувати учителеві. Головними з них є, по-перше, чітке визначення конкретної дидактичної задачі та підзадачі, яка буде розв'язуватися за допомогою того чи іншого за наочності на певному етапі навчання. По-друге, зміст засобу наочності повинен відповідати змістові теми уроку. Все, що не стосується т опускається і не показується, щоб необхідний матеріал не пройшов увагу учнів. По-третє, сприймання повинно бути цілеспрямоване, повинні усвідомити ціль і завдання перегляду чи прослуховування час перегляду кінофільму, телепередачі, прослуховування магнітофонного запису, платівки педагогічне керування сприйманням дітей ускладнюється, оскільки учитель не може постійно подавати коментар і пояснення. Тому він заздалегідь готує учнів до сприймання змісту і візуальних засобів наочності. Прийомами такої підготовки є: активізація понять і конкретних об'єктів, про які йтиметься, інформація і: на дошці запитань, на які діти відповідатимуть після перегляду чи прослуховування, пояснення і запис складних термінів. Навчальні фільми і телепередачі Навчальний фільм має ряд переваг над іншими засобами наочності. За короткий проміжок часу він дає можливість сприйняти значну за обсягом інформацію про явища і процеси навколишнього Цінність фільму полягає в тому, що весь матеріал подається в динаміці, в розвитку, в певній об'єктивно логічній послідовності. У навчальних фільмах чітко виділі взаємозв'язки і залежності навколишнього світу, які досить важке неможливо сприйняти безпосередньо в природі. Фільм знімає всі МОДЕЛІ ЯК ЗАСОБИ НАОЧНОСТІ Що таке модель і моделювання? Як їх можна використати у процесі навчання природознавства? У теорії пізнання модель розглядається як матеріальний чи ма¬теріалізований об'єкт чи система об'єктів, що є засобом вивчення їх оригіналів. Модель — це спрощений реальний об'єкт (оригінал), оскільки в ній абстрагуються тільки істотні ознаки. Існують різні класифікації навчальних моделей. За однією з них, вони поділяються на два класи: а) матеріальні; б) ідеальні. Критерієм поділу виступають засоби їх побудови. Матеріальні навчальні моделі Матеріальні моделі — це тривимірне зоб¬раження об'єкта, його частини чи групи об'єктів у зменшеному або збільшеному ви¬гляді. Вони бувають динамічні (діючі, роз¬бірні) і статичні (недіючі, нерозбірні). Діючі, розбірні матеріальні моделі до¬зволяють вивчати як зовнішній вигляд, так і внутрішній зміст об'єктів природи, їхні основні частини та принципи роботи. У курсі природо¬знавства такою моделлю є телурій. За його допомогою школярі вивча¬ють, як відбувається рух Землі навколо Сонця, з'ясовують причини зміни дня і ночі, їх тривалість в різні пори року. Недіючою моделлю є глобус. Важливо, щоб використання моделей супроводжувалося осмис¬ленням молодшими школярами на елементарному рівні поняття «мо¬дель» та засвоєнням уміння користуватися моделями у процесі пізнання реальних об'єктів. Спочатку це здійснюється щодо моделі конкретних об'єктів. Наприклад, глобуса як моделі Землі. У зв'язку з таким завданням першим етапом роботи є формування в учнів наукового уявлення про форму Землі, її справжні розміри. Для цього організовується опосередковане сприймання Землі з використан¬ням фотографій, кадрів діафільму, фрагментів кінофільму. Другий етап — зіставлення форми планети, її розмірів з глобусом, який учитель показує, не називаючи, що це таке. Діти разом з викладачем роблять висновок: глобус — це зменшене у багато разів (конкретно визначається за масштабом) зображення Землі. Тут вводиться термін: «модель». Далі вивчаються умовні позначення, за допомогою яких на глобусі-моделі позначаються реальні об'єкти Землі. Тільки після того, як діти ово¬лодіють поняттям «глобус — це модель Землі», у них формується уміння користуватися глобусом, тобто читати його, описувати за ним певні те¬риторії тощо. До матеріальних нерозбірних, недіючих моделей належать рельєфні таблиці. Це кольорові зображення натуральних предметів на вініпластовій плівці. Інформація на них передається кольором і рельєфом. Такі таблиці забезпечують деталізацію зображеного об'єкта і мають глибину рельєфу від 1 до 7 см. На них немає підписів, а лише можуть бути пронумеровані основні частини об'єкта. На уроках природознавства використовуються рельєфні таблиці: «Яр», «Гірські хребти», «Річка», а також «Шкіра людини», «Органи кровообігу», «Травна систе¬ма», «Серце». Рельєфні таблиці дають загальне уявлення про об'єкти природи та створюють у свідомості учнів просторові образи, які деталізують плоскі зображення на малюнках, таблицях. Оскільки ці таблиці мають великі розміри і чіткі зображення, то вони використовуються демонстраційно, як джерело нових знань чи для ілюстрації пояснень учителя. Не менш ефективні вони при узагальненні, закріпленні й перевірці засвоєних знань та умінь. Ідеальні моделі розподіляються на три групи: а) образні — це моделі, що передають за¬гальну структуру, істотні зв'язки та інші особливості реальних об'єктів в образній формі. До них належать схематичні малюн¬ки, схеми, карти, план, діаграми, графіки; б) знаково-символічні — це моделі, які відображають особливості та закономірності навколишнього світу за допомогою штучної знаково-сим¬волічної мови; в) розумові — це моделі предметів, процесів, що створюються в уяві людини. Будь-яка модель наочна, оскільки вона сприймається чуттєво. Але наочність її відрізняється від реального предмета чи його ма¬теріалізованої форми. Наочність моделі має узагальнений зміст, тобто за нею створюється образ не просто конкретного об'єкта (групи об'єктів), а сукупності його істотних ознак, властивостей. Моделі дають можливість створювати у дітей наочні образи абстрактних понять, зв'язків, які об¬разною наочністю створити не можна. Наприклад, ланцюг живлення у природі і т. ін. Моделюються як об'єкти, їх зміст, зв'язки, так і способи дій, послі¬довність операцій. Такі моделі, як засоби наочності, у процесі навчання можуть використовуватись з різною метою а) для моделювання орієн¬товної основи дії (ООД), тобто покрокової програми її операцій; б) для фіксації суті понять, взаємозв'язків і взаємовідношень; в) для фіксації загальних способів дій (узагальнених прийомів), для широкого класу задач. За цими моделями діти легше і швидше осмислюють і узагальню¬ють способи розв'язання задач та запам'ятовують їх результати. Створення наочних образів за допомогою моделей потребує не тільки використання готових моделей, але й залучення молодших школярів до активної пізнавальної діяльності, спрямованої на їх побудову. Отже, слід учити дітей моделювати, починаючи з початкових класів. Про те, що вони можуть оволодіти на елементарному рівні уміннями моделювати, свідчать дослідження Л. І. Айдарової. Організація цієї діяльності повинна передбачати такі етапи: а) сприй¬мання конкретного предмета, явища або їх групи, способу діяльності; б) вибір умовних позначень, якими можуть позначатися об'єкти або їхні структурні елементи, зв'язки; в) побудова моделі; г) вивчення моделі, осмислення її суті та переведення результатів моделювання на реальні об'єкти. Навчальні моделі є засобом наочності, а моделювання виступає ди¬дактичним прийомом, який може входити в структуру різних методів навчання. Вони є зовнішньою опорою для виконання розумових операцій з метою осмислення внутрішньої суті явищ, предметів природи, тобто теоретичної інтерпретації результатів дослідів, практичних робіт, спо¬стережень та фактів, одержаних з підручника або повідомлених учите¬лем. Застосування моделей і моделювання сприяє переходу школярів від конкретно-образного до абстрактного мислення, дозволяє підвищити на¬уково-теоретичний рівень знань. Серед ідеальних моделей у процесі навчання природознавства най¬частіше використовуються образні. Це схематичні малюнки об'єктів, схеми взаємозв'язків, плани місцевостей, географічні карти, прості діаграми, графіки процесів і явищ природи. Схематичний малюнок є найпростішим видом образних моделей. На ньому зображується узагальнений образ одного предмета або групи, виділяються істотні структурні елементи, ознаки, властивості, що відо¬бражають суть поняття, певні закономірності. Щодо методики використання схематичних малюнків, слід виходити з зазначених вище положень про особливості формування уміння моде¬лювати і користуватися моделями у початкових класах. Найдоцільніше вводити схематичний малюнок після або під час чуттєвого сприймання предмета, явища, актуалізації чуттєвого досвіду про них. Діти цілеспрямовано розглядають об'єкт, описують його за пла¬ном, який відповідає змісту поняття, а вчитель схематично його зобра¬жує (пізніше це можуть робити самі учні за аналогією). Учитель пояс¬нює, як виконати схематичний малюнок і якими умовними позначення¬ми користуватися при його зображенні. Звернемося до згаданого раніше прикладу формування поняття «ранньоквітучі рослини». Дітям пропонується розглянути (на гербарних зразках, таблицях, малюнках) дві рослини: одна з них — ранньоквітуча (зацвітає навесні — проліска), а інша — пізньоквітуча (зацвітає вліт¬ку — грицики). Спочатку визначається, до якої групи за зовнішньою будовою стебла ці рослини належать. Далі пропонується назвати всі ор¬гани рослин, вказавши, в якій послідовності це слід робити. Учні назива¬ють, а вчитель схематично зображує рослини на дошці і коментує умовне позначення кожного органа. Підписи на схематичних малюнках під час засвоєння нового змісту обов'язкові, оскільки вони є з'єднуючою ланкою між образом і умовним позначенням. З одного боку, вони дають змогу оволодіти знаннями про модель, її зміст, а з іншого — закріпити терміни, якими позначаються реальні об'єкти та їх частини. Після побудови моделі, тобто заміни реального об'єкта схематичним малюнком, школярі залучаються до роботи над нею. Це відбувається на етапі осмислення суті поняття, визначення істотних ознак, зв'язків, їх систематизації та узагальнення. Така пізнавальна діяльність найефек¬тивніша на основі моделей. Усвідомлені схематичні малюнки використовуються для розв'язання різних дидактичних підзадач на всіх етапах процесу навчання. Для за¬стосування і перевірки засвоєних знань у більшості випадків схематичні малюнки пропонуються на індивідуальних картках. До них формулю¬ються різні види завдань. Схеми — це більш абстрактні моделі. Зміст їх полягає у відображенні взаємозв'язків і взаємозалежностей у природі. Умовними позначеннями на них можуть бути окремі терміни, математичні символи: цифри, знаки дій, знаки відносин. Наприклад, стрілки показують не тільки взаємоза¬лежності, взаємопідпорядкування, але і їх напрямки. Схеми-моделі природних зв'язків будуються після засвоєння учнями елементів знань про предмети і явища, між якими ці зв'язки встановлю¬ються. Адже не знаючи змісту реальних об'єктів, діти не зрозуміють суті зв'язків, їх об'єктивності існування у природі. Щоб моделювати ланцюги живлення між різними об'єктами живої природи, школярі повинні володіти у кожному конкретному випадку знаннями про об'єкти, зокрема знати, що є для кожної тварини кормом . . На уроці за темою «Тварини — частина живої природи» (3(2) клас) у дітей формуються елементарні поняття про якою будете подорожувати, за таким планом: форми земної поверхні, її водойми, міста. Робота за картою поєднується з образотворчими і натуральними засо¬бами наочності, що конкретизують знання дітей. У курсі природознавства використовуються такі види карт: фізична карта України, фізична карта області, карта природних зон України, фізична карта півкуль. Карти для початкової школи мають свої особливості. Вони відрізняються масштабом, значно меншим навантаженням, тобто кількістю об'єктів, які на них зображуються. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ 4.1. 1. Поясніть суть принципу наочності в процесі навчання. 2. У чому полягає відмінність між чуттєвістю і наочністю ознак і властиво¬стей об'єктів природи? 3. Що являють собою засоби наочності? Які їх види застосовуються в процесі навчання природознавства? 4. Назвіть дидактичні цілі використання засобів наочності на різних етапах процесу навчання. 5. Які загальні вимоги до методики застосування засобів наочності? 4.2. 1. Які засоби наочності належать до натуральних? Охарактеризуйте їх. 2. Розкажіть про особливості методики використання натуральних засобів наочності. Відповідь ілюструйте конкретними прикладами. 4.3. 1. Які засоби наочності належать до образотворчих? У чому їх особливості? 2. Розкажіть про методику застосування образотворчих засобів наочності в процесі навчання природознавства. 4.4. 1. Які засоби наочності належать до аудіовізуальних? Охарактеризуйте їх. 2. На конкретних прикладах розкрийте методику застосування аудіовізуальних засобів наочності в процесі навчання природознавства. 4.5. 1. У чому полягає специфіка моделей як засобів наочності? 2. Які види моделей використовуються у процесі навчання? 3. Чим забезпечується ефективність застосування моделей в процесі на¬вчання молодших школярів? 4. Які критерії доцільності вибору моделей в процесі навчання? ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ Користуючись логічними схемами змісту тем навчального предмета, у кожній логічно завершеній частині конкретної теми визначіть цілі використан¬ня засобів наочності; виберіть стосовно них найефективніші засоби наочності; покажіть методику їх застосування.
Конструктор сайтів - uCozCopyright MyCorp © 2017