ЖИТТЯ У КОНЦЕНТРОВАНІЙ СУЛЬФАТНІЙ КИСЛОТІ?

Вулканічне кратерове озеро Каваг Ієн на півдні острова Ява, переповнене концентрованою сульфатною кислотою.

Джерело ілюстрації: http://www.panoramio.com

У озері Каваг Ієн знайдено метаноґенні археї.
Джерело ілюстраці: http://www.the-icsp.org

Read more: http://www.naturalist.if.ua/?p=3854#ixzz1c5s6MEZ3

 Ґорґонопс (Gorgonops Owen, 1876). Джрело ілюстрації: http://www.cracked.com

Ґорґонопсії вимерли приблизно 250 млн. років тому. В цей час також вимерло ще 95 % всіх живих істот! В Сибіру під шаром снігу і льоду було знайдено вченими тисячі і тисячі квадратних метрів лави. Ні один з сучасних вулканів не може викинути таку кількість лави. Тут лава виливалась із тріщин, а не з жерла, таке виверження називається базальтовим виверженням. З середини Землі лава піднімається і тиском прориває земну кору, внаслідок чого утворюються тріщини, і лава виливається у великій кількості. Це виверження продовжувалось майже 100 тисяч років, викинувши мільйони кубометрів лави. Таке виверження можна порівняти, хіба з виверженням вулкана Кракатау, але на відміну від Кракатау воно було в 150 тис. раз потужнішим, що стало глобальною катастрофою. Свого часу, в 1783 році, внаслідок виверження вулкану Лакі в Ісландії лавою було вкрило 800 квадратних кілометрів суші, але наслідки від нього були набагато більшими. Було досліджено, що під час цього виверження в атмосферу було викинуто велика кількість оксидів сірки, яка в атмосфері зв’язувалась з водою утворюючи сульфатну кислоту. Почали випадати кислотні дощі. Оксидів сірки в атмосфері було в 10 разів понад норму, а піднявшись у стратосферу вони утворили тонкий шар, який відбивав сонячне світло і спричинив похолодання. Саме на прикладі вулкана Лакі можна пояснити чому виверження в Сибіру викликало глобальний катаклізм. Адже виверження в Сибіру було в набагато потужнішим. Після сірки був ще один газ який поміняв клімат – вуглекислий газ. Накопичуючись у атмосфері, він діє як парник – пропускає тепло у до поверхні Землі, але не випускає його за її межі – виникає парниковий ефект. Підчас пермського вимирання було виділено в 6 раз більше СО2, ніж сьогодні наявно у атмосфері. Якби така кількість вуглекислого газу виділялась довго, то рослини змогли б пристосуватись, але все відбулось за дуже короткий проміжок часу. Тому почали вимирати від посухи спочатку рослини, потім рослиноїдні тварини, потім хижаки. Саме так вимерли і Ґорґонопсії – перші успішні теплокровні хижаки на Землі.

Read more: http://www.naturalist.if.ua/?p=3201#ixzz1c62fYEEw