Матеріальна база.

Куточок  живої природи, організація роботи.

 Необхідними умовами  створення куточка живої природи є добре освітлення класу, підтримання сталої температури повітря ,заняття в одну зміну, а головне — зацікавленість учнів і

контроль за їхньою діяльністю. Куточок краще організувати в одному з інтер’єрів, де нема прямого сонячного освітлення та гарячих батарей.

Обладнання: горщики з кім­натними квітами, ящики з розса­дою (навесні) і вигонкою рослин (взимку), акваріум з рослинами і рибками, тераріум для тимчасово­го утримання дрібних тварин, інсектарій для утримання ко­мах. В шафі зберігаються: скляний посуд різних розмірів, пульверизатор для обприскування рослин, лійки з довгим носиком, відро, набір мінеральних добрив, пінцети, скаль­пелі, ножиці, гумовий шланг, промитий річковий пісок, щоденник для спостережень, аптечка, рушник, мило.

Велике значення, особливо для міських шкіл, де безпо­середнє спілкування молодших школярів з природою дуже обмежене, має куточок живої природи. Правильна органі­зація в ньому позакласної роботи дає можливість дітям не тільки закріпити набуті на уроці знання, а й розвивати пізнавальні інтереси, спостережливість, довільну увагу, дослідницький підхід у навчанні.

Важко переоцінити роботу молодших школярів у куточ­ку живої природи. Вона виховує у дітей бережливе став­лення до рослин, гуманне ставлення до тварин, повагу до людей праці, готує їх до трудової діяльності, збуджує інте­рес до професій овочівника, квітника-декоратора, рибовода, тваринника, а також виховує почуття відповідальності, формує естетичні смаки.

Роботу слід розпочати з кімнатних рослин: Домовитись з батьками, щоб першого вересня замість великих букетів квітів діти принесли до школи кімнатну рослину.

Цікавою і корисною роботою є колекціювання кімнатних рослин і догляд за ними. Учні молодших класів тут вперше залучаються до виконання посильної для них пра­ці, знайомляться з назвами та умовами життя рослин. Ця робота, безумовно, корисна і сприяє розвитку дітей, під­готовці їх до трудової діяльності.

Вирощування кімнатних рослин сприяє закріпленню на практиці знань, набутих при вивченні тем: «Рослина — частина живої природи», «Кімнатні рослини», «Грунт» та ін. Учні дізнаються, що кімнатні рослини потребують різних за структурою і складом ґрунтів. Наприклад, кактуси потребують більше піску; фінікові пальми люблять суглинкові ґрунти, а традесканції і пеларгонії — пухкі чорноземи.

Отже, завдяки роботі у живому куточку в дітей виникає справжній інтерес до природи, який зберігається протягом усього життя. Такі учні, як правило, добре вчаться з усіх природничих дисциплін, вони кмітливі, спостережливі, добре розуміють взаємозв'язок між об'єктами і явищами природи, виростають справжніми її аматорами.

Рослини і тварини, за якими учні доглядають у живому куточку, є чудовим демонстраційним матеріалом для уро­ків не тільки природознавства, а й інших.

Крім індивідуальних завдань, які виконують учні, на кожний день в куточку живої природи повинен бути черго­вий, який відповідає за роботу учнів.

З класу в клас праця учнів у куточку живої природи повинна ускладнюватися, а знання поповнюватися ціка­вою новою інформацією, участю дітей у виставках

Географічний майданчик

Не можна уявити правильну організацію спостережень учнів за погодою, сезонними змінами в природі без геогра­фічного майданчика. На ньому проводяться заняття не тільки з природознавства, а й з математики, праця під час позаурочної і позакласної роботи.

Місце для географічного майданчика вибирають від­крите, не затінене високим деревами. Бажано, щоб він був поблизу  школи,  дослідної ділянки і  «зеленого»  класу.

Під географічний майданчик відводять 100 м 2, його огороджують штахетником заввишки 1 м і фарбують у різні кольори (наприклад, білий, зелений) через кожний метр. Доріжки бажано прокласти в напрямку основних і проміжних сторін горизонту, щоб учням легше було орієнтуватися на місцевості. В центрі майданчика встанов­люють гномон (стержень заввишки 1,5м) і від нього стріл­кою, викладеною з різнокольорових камінців, показують

напрямок полуденної лінії (місцевий меридіан). За допо­могою гномона учні спостерігають за видимим рухом Сонця і за тінню, яка падає від гномона опівдні, роб­лять висновок про зміни висоти Сонця протягом року. Це дуже важливо у формуванні поняття «причини змін пір року», а також для усвідомлення учнями закономірно­сті сезонних явищ природи. Флюгер встановлюють на мета­левій щоглі заввишки до 10 м. За допомогою цього при­ладу учні спостерігають за напрямком і силою вітру.

До метеорологічної будки приставляють східці. Всере­дині будки закріплюють термометр і ставлять барометр (його можна тримати і в класі). Щоб метеорологічна будка відбивала сонячні промені, її фарбують у білий колір.

На географічному майданчику для вимірювання кіль­кості опадів на висоті до двох метрів встановлюють опа­домір, а також снігомірну рейку до 180 см заввишки для вимірювання снігового покриву. її виготовляють з дерева і фарбують три боки в чорний колір, а четвертий — у білий. Весь білий бік ділять уздовж навпіл. Зліва на ньому проставляють поділки сантиметрові, справа — дециметрові.

На географічному майданчику бажано мати вимірю­вальну ділянку площею 1 м 2 з поділками на квадратні дециметри, які засівають насінням низькорослих бордюр-них квітів різного кольору. Коли вони зацвітуть, кожний квадратний дециметр матиме свій колір, а ділянка дуже приємний вигляд. Поряд із нею (для уявлення про об'ємні міри) встановлюють кубічний метр. Якщо до метеорологіч­ної ділянки є можливість підвести воду, то споруджують водойму з «рікою» — витоком, руслом, притоками, гирлом, а також греблею й шлюзами. Це вносить у роботу на ділянці елементи гри, що підтримує інтерес до навчання. Обов'язково треба мати на ділянці і ящик з піском. У ньому можна добре імітувати різні форми рельєфу. По змозі на ділянці створюють моделі гір та горба і засівають росли­нами різної вибагливості щодо вологи в ґрунті. Щоб ознайомлювати учнів з утворенням і розташуванням гори­зонтів ґрунту, в одному з куточків майданчика роблять ґрунтовий розріз. Учні зможуть вимірювати товщину не тільки шару ґрунту, а й бачити гірські породи, з яких утворився ґрунт.

Систематична робота учнів на географічному майдан­чику збагачує їхні знання про явища природи, вміння її спостерігати і передбачати погоду, а також користуватися нескладними приладами. На підставі спостережень за по­годою учні вчаться розкривати причини швидкої її зміни, усвідомлювати взаємозв'язки між елементами погоди і вплив її на стан рослин і поведінку тварин, працю людей.

Наслідки спостережень учні повинні фіксувати в зоши­тах для самостійної роботи і в класному календарі при­роди і праці людей. Поблизу географічного майданчика доцільно мати «зелений» клас, в якому вчителеві зручно проводити вступні й узагальнюючі бесіди, а учням викону­вати різноманітні практичні завдання, на дозвіллі читати, грати в настільні ігри. «Зелений» клас — це невелика ділянка, обсаджена кущами, деревами, посеред неї розмі­щені лави і столи для учнів, окремо стіл для вчителя.

У «зеленому» класі вчитель ефективно може проводити заняття на свіжому повітрі.

Навчально-дослідна ділянка          

Нав­чально-дослідна  ділянка  потрібна   кожній школі. Саме на ній учні молодших класів набувають уміння і навички вирощувати рослини, самостійно набувати знання в природі і закріплювати їх на практиці. Тут здійснюються перші кроки з трудового виховання, пробудження пізнавального інтересу і бережливого ставлення до природи, економного використання її дарів, розуміння прекрасного в ній.

Зміст роботи на навчально-дослідній ділянці передбачається програмою, без неї не можна обійтися в позаурочній і позакласній роботі  з природознавства .Досвід роботи вчителів показує, що дослідна ділянка повинна займати добре освітлене місце з рівною або трохи похилою поверхнею і обов'язково має бути загороджена парканом або живоплотом.

Площа навчально-дослідної ділянки примірно така (у квадратних метрах): 1-4 класи-40; колекційні ділянки – 30; кущі-ягідники -2,5; квітники – до 2.

За кожним класом закріплюються не тільки діляночка, на яких учні проводять досліди, але й квітники, кущі,  ягідники. Якщо при школі є садок, то доглядати за ним необхідно залучати учнів III—IV класів.

Для роботи на пришкільній ділянці учням необхідні сільськогосподарський інвентар. Він повинен відповідати віку учнів і зберігатися в спеціальному приміщенні, на ш такому місці, щоб зручно було його брати дітям.

Після закінчення робіт черговий учень і вчитель перевіряють, щоб кожен учень привів у порядок свій інвентар і поставив його на своє місце. Для цього інвентар необхідно пронумерувати.

Перелік необхідного інвентаря: лопати, граблі, сапи, сапки ручні, маркери, носилки, лійки, відра, шнур, кошики, молоток, сокира, ящики для розсади, садові ножиці, секатори, терези, грохот, органічні і мінеральні добрива, торс| кришка, етикетки, садильний і посівний матеріал, щоденники.

За програмою учні початкових класів виконують практичні заняття на шкільній ділянці.

Однак, щоб учні не ставились байдуже до цієї роботи, треба під час виконання практичних занять ставити їм запитання, які б активізували розумову діяльність, пов'я­зувати роботу з сільськогосподарської праці з матеріалом уроків природознавства, читанням, намагатися уникати одноманітності в роботі, повторення одних і тих самих робочих процесів. Робота учнів не повинна зводитись до копання ґрунту і догляду за рослинами.

Наші дослідження і досвід кращих учителів початко­вих класів шкіл УРСР свідчать, що сільськогосподарська праця учнів на шкільній ділянці повинна мати дослідно-практичний характер. У процесі дослідницької роботи перед учнями ставиться конкретне завдання, яке цікавить їх і викликає почуття відповідальності за результати своєї праці. Це підвищує пізнавальну активність учнів і стиму­лює їхню самостійність у роботі.

Природна для молодших школярів допитливість задо­вольняється під час проведення різноманітних дослідів з рослинами. Досліди і спостереження над рослинами є найкращою формою поєднання розумової і фізичної праці. Учні вчаться робити порівняння, знаходити подібність і відмінність у будові рослин, виявляти причини, що викликали ті чи інші зміни в рослині, розуміти закономір­ності в природі. Збираючи неоднаковий врожай однієї і тієї ж культури за різних умов вирощування, учні пере­конуються в тому, що вони можуть впливати на рослини.

Перевага дослідницької роботи над звичайними прак­тичними заняттями полягає в тому, що вже з І класу, коли починається формування особистості учнів, нагро­мадження знань, учитель виховує в них прагнення терпля­че працювати, знаходити цікаве у повсякденній роботі. Елементи дослідництва в процесі практичної роботи на шкільній ділянці розвивають уміння застосовувати знання на практиці.

Максимально використовуючи наочність, слід ознайомити учнів із зовнішньою будовою рослин, з якими будуть проводитися досліди, фазами їх розвитку й умовами вирощування. Треба також перевірити насіння на схожість і вивчити склад ґрунту шкільної ділянки.

До початку проведення дослідів з рослинами треба дати учням знання про ґрунт. Вивчення ґрунту першоклас­никами починається із спостережень за змінами його ко­льору залежно від погодних умов. Учні III класу дізнають­ся про залежність кольору ґрунту від наявності в ньому органо-мінеральних речовин. Особливо переконливим цей висновок стає для дітей в тому разі, коли зразки ґрунту беруться і порівнюються до і після внесення органічних добрив (найефективніше це на піщаних і глинистих ґрунтах).

Паралельно з вивченням кольору ґрунту учні ведуть спостереження за його структурою (як великі грудочки розбиваються, перетворюючись спочатку на дрібні, а потім на порошинки; як від дощу вони ущільнюються, а при висиханні — покриваються кіркою).

Щоб діти зрозуміли значення снігу у підвищенні вро­жаю сільськогосподарських культур і здатність ґрунту поглинати воду, їм слід дати завдання провести такі спостереження: які вітри в нашій місцевості приносять опади; де висота снігового покриву більша — на пагорбах, рівнинах чи в низинах; чим відрізняється сніг у теплу погоду від снігу в морозний день; коли волога проникає в ґрунт краще та ін.

Загальні вимоги до методики роботи на навчально-дослідній ділянці:

1. Дослідні рослини повинні вирощува­тися на контрольній та дослідній ділянках, розміри яких не менші 5м2 (бажано в двох чи трьох повтореннях, щоб випадкова загибель окремих рослин не зірвала досліду).
2. Дослідна і контрольна ділянки повинні мати однакові умови, за винятком одного фактора, який досліджується, наприклад, рівну площу, однакові освітлення, ґрунт, попе­редники,  полив  або відсутність його.  Різними  можуть бути внесення добрив, строк висівання чи глибина загор­тання насіння та ін.
3. На дослідній та контрольній ділянках догляд за рослинами проводиться одночасно.  Одночасно на обох ділянках проводяться спостереження і запис даних за спеціальною схемою в журналі, збирання рослин для гербарію, фотографування, виготовлення діаграм тощо.
4. Проводяться облік урожаю, підсумки роботи.

Велике значення у дослідницькій роботі учнів має вміння записувати результати спостережень.

У методичній літературі рекомендуються різні форми запису. Найпоширеніші з них — щоденники. Але учням молодших класів вести щоденник важко. Ця робота для них трудомістка й одноманітна. Практикою перевірено, що наслідки спостережену учням початкових класів краще вносити в таблиці, які заздалегідь заготовляє вчитель. Щоб учні могли самостійно заповнювати таблиці, слід ознайо­мити їх з фазами розвитку досліджуваної культури. По­даємо схему для записування наслідків спостережень за ростом і розвитком буряків та про догляд за ними. Схема є планом для спостережень учнів. Вона спрямовує увагу дітей і якоюсь мірою привчає до конкретності і по­слідовності в проведенні спостережень. Практика показа­ла, що в початкових класах необхідно вести систематич­ний контроль за всіма видами діяльності школярів з тим, щоб своєчасно подати їм допомогу не тільки у виконанні певних робіт, а й у проведенні і особливо в констатуванні спостережень, підвести учнів до розкриття причин явищ, з'ясування залежності росту і розвитку рослин від догляду за ними.

Цукрові буряки	Фази розвитку
	Посів	Сходи і висота їх	Третій листок	Початок потовщен­ня кореня	Змикання рядків	В'янення листків	Збирання врожаю	Облік урожаю
Догляд за рос­линами	Дати виконання роботи

 

Бажано мати на шкільній ділянці крім клумб, рабаток і «зелений» клас, лави,

альтанки, які обсаджують виткими рослинами. Менше затрачується праці на дерев'янисті виткі рослини: виноград дикий, морозостійкий культурний, амурський, троянди, актинідія та ін. Швидко ростуть і рано навесні вкриваються листками багаторічні: клематис, хміль, в'юнок, а з однорічних — декоративна квасоля, кручені паничі, ехіноцистис та ін.

Використання природничого матеріалу для виготов­лення наочних посібників учнями

У навчанні природознавству широко використовується краєзнавчий принцип. У зв'язку з цим виникає необхід­ність у виготовленні саморобних наочних посібників з природничого матеріалу. Його можна зібрати під час екскурсій,  прогулянок за індивідуальними завданнями.

Частина наочних посібників може виготовлятися на уроках праці, малювання, в позакласній і позаурочній роботі.

До саморобних наочних посібників належать: гербарії рослин, гербарій розвитку рослин, які вирощувалися на пришкільній ділянці, колекція плодів і насіння, ґрунти своєї місцевості, корисні копалини своєї місцевості, комахи-шкідники (поля, саду, городу), вологі препарати рослин і дрібних тварин та ін. Дуже зручно користуватись на уроках тематичними альбомами, які монтують учні під керівництвом учителя з кольорових ілюстрацій, листівок тощо, а також роздавальними картками і на узагальнення матеріалу тематичними стендами.

При виготовленні наочних посібників учні закріплюють і збагачують знання з тієї чи іншої теми, а головне — розвиваються їхні творчі здібності, спостережливість, естетичні смаки і, звичайно, навички праці.