Вівторок, 22.08.2017, 08:30
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | besida | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Форма входу
Пошук
Календар
«  Серпень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Архів записів
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Природа
Тема: Бесіда, розповідь та гра при вивчені курсу „Природознавства". Завдання: 1.Опрацювати теоретичний матеріал з теми. Виконати короткий схематичний конспект. 2. За програмою і підручником вибрати тему урока, записати її. 3. Визначити мету урока. 4. Розробити зміст різних видів бесіди(1.3). Вміти пояснювати: чим відрізняється один вид бесіди від іншого. 5.Розробити зміст різних видів розповіді.(2.3, 2.4) Вміти пояснювати: чим відрізняється один вид розповіді від іншої. 6. Підібрати різноманітні види ігор до даної теми. Додатки. План 1. Бесіда та її види 1.1.Суть бесіди, її значення, вимоги до запитань. 1.2.Види запитань у бесіді. 1.3. Види бесіди. 2. Розповідь та її види. 2.1.Суть розповіді, структура змісту розповіді. 2.2.Педагогічне керування пізнавальною діяльністю учнів у процесі розповіді. 2.3.Види розповіді. 3. Використання гри і цікавих матеріалів при вивчені курсу „Природознавства". 1. Бесіда та її види 1.1. Суть бесіди, її значення, вимоги до запитань. Бесіда, як метод навчання, який підпорядковується конкретній меті. Значення: • за допомогою системи запитань діти залучаються як до відтворення знань, так і до активної розумової діяльності; • вдало побудована бесіда спонукає учнів до висловлення власних міркувань, оціночних суджень. (Це дозволяє виявити якість і глибину засвоєння навчального матеріалу, рівень мислення і здібностей дітей); • постановка запитань активізує учнів, дозволяє залучати до роботи дітей з різною підготовкою, враховувати їхні індивідуальні можливості, • диференціація запитань створює ситуацію успіху, яка підтримує увагу та інтерес до навчання. Бесіда - це складний спосіб організації пізнавальної діяльності учнів. Особливість цього методу навчання полягає в тому, що інформація відтворюється або сприймається школярами частинами, у формі запитання - відповідь. Якщо поза увагою дітей залишається хоч одна частина змісту, знання стають фрагментарними, втрачається їхня сутність, у дітей зникає інтерес і бажання працювати. Якими дидактико-методичними вимогами визначається ефективність бесіди у процесі навчання? Насамперед слід чітко визначити зміст, на якому будується бесіда, та її цілі. Зміст ділиться на частини. Але поділ на малі за обсягом частини порушує цілісність, а на великі - створює недоступність для розуміння матеріалу. Ці частини повинні бути смисловими. До кожної з них ставиться запитання. Внаслідок цього створюст^сл система запитань, яка будується за принципом наступності та веде до досягнення цілей. Вимоги до запитань 1. Запитання повинні бути конкретні за змістом. 2. Не повинні бути невизначеними. („Розкажіть, що ви знаєте про лисицю?") 3. Слід уникати альтернативних запитань. („Пшениця - це дикоросла чи культурна рослина?"). 4. Запитання не повинні бути подвійними чи потрійними. („Які рослини і тварини є у Лісостеповій зоні України?") 5. Не можна у запитання включати невідомі або маловідомі терміни, складні підрядні речення, повторювати запитання кілька разів у різних формуваннях. 6. Крім основних, у бесіді є додаткові запитання, які виконують корегування відповіді, уточнення, доповнення. Вони не повинні бути підказуючи ми. („А ще що ти можеш сказати?") 7. Щоб зосередити увагу дітей на запропонованому запитанні, воно ставиться перед всім класом, а для відповіді викликається один учень. 8. Бажано, щоб усі запитання були індивідуалізовані. На кожне з них відповідає той учень, рівень підготовки і розвитку якого дозволяє успішно це робити. 1.2. Види запитань у бесіді. Види запитань: а) репродуктивно-мнемічні - активізують пам'ять і спонукають до відтворення раніше здобутих знань; б) репродуктивно-пізнавальні - стимулюють репродуктивну пізнавальну діяльність, результатом якої є здобуття готових знань і різних джерел; в) продуктивно-пізнавальні - відповіді на такі запитання отримуються в результаті здійснення операції логічного мислення з уже відомими знаннями або під час розв'язання проблем. 1.3. Види бесіди. Види бесіди за рівнем пізнавальної самостійності учнів: Репродуктивна - це система репродуктивно-мнемічних і репродуктивно-пізнавальних запитань. Використовуються на всіх етапах уроку. Евристична бесіда - це спосіб організації творчої діяльності школярів через розв'язання проблеми у співпраці з вчителем. Результатом евристичної бесіди є нові знання та уміння. В залежності від мети бесіди, етапу уроку, на якому вона проводиться, розрізняють види бесіди: • Вступна (відновити в пам'яті учнів знання, які вони одержали раніше і на їх основі підготувати дітей до активного сприймання матеріал}'); • Пояснювальна (повідомлення нових знань). Спираючись на наявні у школярів знання, учитель за допомогою системи придуманих і цілеспрямованих запитань підводить їх до необхідних висновків і узагальнень, допомагає встановити зв'язки і закономірності між окремими фактами і явищами природи; • Повторювально-узагальнююча (підсумкова). Дозволяє вчителю в роботі з учнями виділити найбільш суттєві моменти в питанні, що вивчається, встановити більш широкі і глибокі зв'язки між вивченими явищами природи. Наприклад, при підведені підсумків спостережень, після екскурсії, в кінці теми, розділу, • контрольно-перевірна (перевірка правильності засвоєння вивченого матеріалу). 2. Розповідь та її види. 2.1. Суть розповіді, структура змісту розповіді. Розповідь є способом організації взаємопов'язаної діяльності учителя та учнів, в якій учитель виконує функції джерела навчального змісту і суб'єкта керування навчально-пізнавальною діяльністю учнів. У цьому методі поєднується інформаційна й керівна функції вчителя , які рівнозначно важливі і здійснюються одночасно. Розуміння змісту усного викладу значною мірою залежить від його структури, яка включає три частини: 1. Вступна. В ній повідомляється мета та завдання розповіді. На основі поставлених завдань діти повинні уявить те , що їм необхідно запам'ятати, на що звернути особливу увагу, глибоко осмислити. У цій частині розповіді здійснюється мотивація пізнавальної діяльності. 2. Основна. Вона представляє собою виклад змісту елементу знань , розкриття його внутрішніх зв'язків і залежностей. Для забезпечення послідовності складається план розповіді. 3. Заключна. У цій частині робляться висновки, виділяються основні зв'язки й етапи викладу та закріплюється засвоєні знання. 2.2 Педагогічне керування пізнавальною діяльністю. - підготовка до сприймання розповіді - безпосередній поточний контроль за ходом і проміжними результатами засвоєння (викладаючи інформацію, стежити за класом, помічати зовнішні зміни учнів, бачити їхні внутрішні труднощі) - прийомами виявлення якості пізнавальної діяльності у процесі розповіді є складання разом з учнями таблиць плану, зображення схематичних малюнків, записів опорних слів... - під час розповіді значні керівні можливості має техніка мовлення, її емоційність і експресивність. Правильно вибраний темп викладу - це запорука частини успіху в сприйманні учнями змісту. Темп викладу визначається рівнем підготовки дітей і характером змісту навчального матеріалу. Надзвичайно важливою є інтонація розповіді. Різка інтонація, виразність мовлення дозволить вчителю виділяти головне , спонукати дітей виконувати різні дії... Активізації пізнавальної діяльності школярів сприяють риторичні запитання. Вони не вимагають відповіді, але примушують учнів в одних випадках замислитися над відповіддю, а в інших самостійно актуалізувати знання , цілеспрямовано спостерігати за об'єктом. 2.3. Види розповіді за змістом. 1. РОЗПОВІДЬ - опис будується на змісті. який містить інформацію про конкретний предмет , явище або групу об'єктів й не передбачає формування уявлень. Ця розповідь повинна бути образною, емоційною, з використанням додаткових матеріалів , які розкривають необхідні ознаки, властивості, зв'язки. 2. РОЗПОВІДЬ - пояснення будується на матеріалі, який містить теоретичні положення про суть предметів і явищ , внутрішні взаємозв'язки і залежності між ними. Метою цього виду розповіді є організація засвоєння матеріалу школярами природознавчих понять і закономірностей природи. Успіх пояснення залежить від : а) чіткого визначення мети розповіді й сприймання її учнями; б) відбору фактичного матеріалу, що відповідає змісту і ходу міркувань, викликає інтерес, позитивні емоції; в) доступності логіки викладу і його стилю; г) попередньої підготовки школярів; д) забезпечення постійного зворотнього зв'язку, але без відволікання від змісту і ходу міркування. 2.4.Види розповіді за рівнем пізнавальної самостійності учнів. Пізнавальна діяльність учнів, яка організовується в процесі розповіді, буває репродуктивна творча. За рівнем пізнавальної самостійності учнів розповідь буває репродуктивною і продуктивною (проблемний виклад). 1. Репродуктивна розповідь, як метод навчання, організовує сприймання та усвідомлення учнями готової емпіричної або теоретичної інформації. У першому випадку - це репродуктивна розповідь-опис, в другому - репродуктивна розповідь-пояснення. Учитель повинен пам'ятати, що існують умови, за яких будь-який метод, у тому числі й репродуктивна розповідь буде найефективнішим у процесі навчання. Репродуктивна розповідь використовується, якщо: а) власне предметний зміст новий для учнів або малознайомий; б) зміст дуже складний (містить складні взаємозв'язки й залежності) і для засвоєння вимагає цілісного, логічного сприймання і осмислення готових знань; в) на уроці обмаль часу, щоб застосовувати інші методи навчання. 2. Проблемний виклад - це один із методів проблемного навчання. Він передбачає створення проблемної ситуації, формулювання проблеми та її розв'язання вчителем. Метою проблемного викладу є засвоєння учнями не тільки природознавчої інформації, але інформації про етапні розв'язання цілісної проблехми в їх закономірній послідовності. Учитель викладає власне предметний зміст шляхом розв'язання навчальної проблеми і коментує цю діяльність. 3. Використання гри та цікавих матеріалів при вивченні курсу „Природознавства". Ігрова ДІЯЛЬНІСТЬ - це природна потреба дитини, в основі якої лежить інтуїтивне наслідування дорослих. В. О. Сухомлинський звертає увагу на те, щоб чудовий світ природи, гри, музики, творчості, казки, які оточували дитину до школи, не закрилися перед нею класними дверима. А. С. Макаренко вважав дитячі рольові ігри такими ж важливими для розвитку дитини, як для дорослого справжню працю. Однак, зазначав він, тільки та гра є педагогічно цінною, в якій дитина активно діє, мислить, будує, комбінує, моделює людські взаємини. Сучасна психологія визнає, що гра охоплює всі періоди життя людини. Це - важлива форма її життєдіяльності, а не вікова ознака. З грою людина не розлучається все життя, змінюються лише її мотиви, форми проведення, сутність вияву почуттів та вияву емоцій. Особливо важливе поєднання гри з навчальною діяльністю в початкових класах, колі; ^.-дний перехід від дошкільного дитинства до школи зумовлює поступозу зміну провідних видів діяльності - ігрової та навчальну. Гру можна визначити як непродуктивний вид діяльності, мотив якої заключається не в результаті, а в самому процесі. Значення гри: • В процесі гри учень стає активним учасником навчального процесу. • Відхід від стандартного мислення стереотипу дій дає можливість розвивати прагнення до знань, створює мотивацію до навчання. • В процесі гри поєднуються знання та вміння. • Розвиток ігрової творчості сприяє вихованню у дітей необхідних в житті рис: цілеспрямованості, винахідливості, наполегливості. • Ігрова діяльність активізує психічні процеси, викликає живий інтерес до пізнання навколишнього світу • Гра допомагає зробити навчальний матеріал захоплюючим, створює радісний настрій, полегшує процес засвоєння знань. • Гра виконує роль емоційної розрядки, запобігає втомі дітей, знижує гіподинамію. З педагогічної точки зору дидактичні ігри - це така форма організації навчання, в якій суб'єкти навчально-виховного процесу являються його активними учасниками. В дидактичних іграх ігрова діяльність спеціально планується і пристосовується для навчальних цілей. Види дидактичних ігор Сюжетно-рольові Ігри-вправи Ігри-драматизації Ігри-конструювання Головні умови ефективності гри: органічне включення в навчальний процес; захоплюючі назви; обов'язковість правил, які не можна порушувати, чітке їх пояснення вчителем врахування рівня складності і в той же час доступність для дітей; емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій; доброзичлива, спокійна обстановка під час гри. Література 1. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах. Київ : „Веселка" 1998, стор. 179-196
Конструктор сайтів - uCozCopyright MyCorp © 2017